Структуралізм

Оцінка статті: (Переглянуто: 17897)

Коротко про стиль Структуралізм

 

Час створення 50-і роки ХХ століття

 

---

 

Докладно про Структуралізм

 

Структуралізм - художнє явище, що проявилося переважно в архітектурі, менш строго детерміноване, чим функціоналізм або експресіонізм. Його сутність полягає в компонуванні образа спорудження на базі естетизації конструктивно або функціонально обумовленої форми

В області естетизації функціонально обумовленої форми структуралізм протистоїть функціоналізмові 1920-х рр., що не віросповідував підпорядкування об'ємної форми чисто композиційним вимогам. Класичний функціоналізм виходив із примата функції, як самодостатнього фактора в архітектурній композиції. Досить згадати радикальне висловлення Б. Таута: "Що добре функціонує, те добре і виглядає. Ми попросту не віримо, щоб що-небудь могло погано виглядати й у той же час добре функціонувати".

У конструктивізмі 20-х рр. культ конструкції, як основи архітектурної форми й образа, базувався на відомій ідеалізації погано вивченої нової індустріальної будівельної форми /переважно з залізобетону і скла/ і супроводжувався зневажливим відношенням до естетичних можливостей традиційних матеріалів - каменю, дерева, цегли.

Структуралізм, що сформувався в 1950-1960-і рр. і базується на естетизації конструктивної форми, займає в зодчестві ХХ ст. проміжне положення між конструктивізмом 20-х і хай-теком 80- 90-х рр.

Структуралізм творчо використовує виразні можливості нових, але вже добре вивчених різноманітних конструкцій, і базується при проектуванні на виборі варіантів конструкцій не тільки за технічними показниками, але і по їх формотворному потенціалі. Одночасно структуралізм активно працює з традиційними матеріалами, застосовуючи їхній як в історичних, так і в нових конструктивних формах /наприклад, у площинних і просторових гнутоклеєних конструкціях з деревини/. Таким чином, структуралізм став шляхом справді тектонічного освоєння техніки на відміну від романтизованого техніцизму в ранньому функціоналізмі.

Напрямок структуралізму, у якому гармонізація зовнішнього вигляду спорудження зв'язана з пластичним виявленням його функціональної структури, у мистецтвознавчій літературі найчастіше зв'язують із творчістю американських архітекторів Л. Кана і П. Рудольфа в 1950-1960-х рр. Структурування форми будинку, його обсягів і просторів у роботах Л. Кана виходить з функціонального призначення останніх і необхідного в них мікроклімату й у першу чергу природної освітленості приміщень. Він групує основні і допоміжні приміщення в самостійні об'ємно-просторові елементи, вважаючи, що "архітектура- розумний спосіб організації простору... Структура обслуговуючих приміщень повинна доповнювати структуру що обслуговуються. Одна - брутальна, інша - ажурного, повна світла". Гармонізуючи форму і ритм чергування обсягів груп основних і обслуговуючих приміщень, Л. Кан знайшов вихідну структурну основу для індивідуальних композицій таких складних об'єктів, як багатоповерхові корпуси науково-дослідних інститутів і лабораторій.

Багатоповерхові будинки лабораторій з відносно невеликими, але різними по розмірах осередками робочих і допоміжних приміщень основи для конструктивного структурування форми не давали. Тому знахідкою Кана стало функціональне структурування, але не емпірично наступне за функцією, як це зустрічається в більшості функціоналістів, а художньо гармонізоване.

Цьому композиційному принципові підлегло, зокрема, рішення одного з найвідоміших споруджень Кана - будинку медичних дослідницьких лабораторій Пенсильванського університету у Філадельфії/1957-1961 р./. Тут у динамічному ритмі чергуються обсяги лабораторій, насичені світлоцроемами і літніми приміщеннями, із глухими високими цегельними вежами, у які укладені сходові клітки, вентиляційні шахти й інші вертикальні комунікації.

У будинках меншої поверховості, запроектованих для будівництва в жаркому кліматі, функціональною основою гармонізації зовнішньої форми послужили індивідуально вирішені сонцезахисні пристрої. Близький до творчої манери Л. Кана підхід до структурування об'ємної форми суспільних будинків знайшов місце в роботах П. Рудольфа. Така, зокрема, композиція його проекту будинку факультету мистецтв і архітектури Єльского університетів у Нью-Хейвені /1963 р./: той же композиційний прийом, але виконаний у більш брутальних формах.

Однак, справедливість вимагає відзначити, що всупереч сформованій думці західних теоретиків, ідея структурування архітектурної композиції шляхом об'ємно-просторового вичленовування груп робочих і комунікаційних приміщень народилася і була реалізована істотно раніше /у 1920-х рр./ у СРСР.

Добутку радянських майстрів

Самими яскравими добутками вітчизняного структуралізму цього періоду стали будинок Держпрома в Харкові /арх. С. Серафимів, М. Фельгер, С. Кравец/, побудований в 1926-1928 р., і театру в Ростов на Дону /арх. В. Щуко і В. Гельфрейх/, побудованого в 1930-1935 р. У композиції будинку Держпрома обсяги вертикальних і горизонтальних комунікаційних приміщень вичленовані в тривимірні ґрати, простір осередків якої займають групи робочих приміщень. Особливу виразність композиції Держпрома додає її пластичність: композиція не фронтальна, а розвивається по незамкнутій окружності, обіймаючи міську площу.

У двухзальном ростовському театрі функціональне структурування основних і комунікаційних приміщень здійснено не тільки за рахунок контрасту їхніх об'ємних форм, але і фактури зовнішніх стін: у симетричній композиції головного фасаду основний глухий центральний обсяг видовищних приміщень, облицьований білим аккерманським каменем, нависає над витражем вхідних приміщень і фланкірується тонкими скляними вежами сходових кліток. Останні по бічних фасадах з'єднані з протилежним фасадом високо піднятими заскленими галереями. У вітчизняному зодчестві 1960-1976-х рр. найбільш яскравими прикладами функціонально-конструктивного структуралізму стали спорудження, зведені на гірських схилах. Тут постановка окремих опор будинків на знижених ділянках території з консольним розташуванням над цими опорами основних приміщень стала вихідною темою для різноманітних композицій. Опори звичайно мають розвитий перетин, тому що крім статичних мають і інші функції: у їхньому порожньому просторі розташовані вертикальні комунікації. До найбільш відомих композицій цього типу відносяться будинок Міністерства автомобільних доріг Грузії в Тбілісі /арх. Г. Чахава і 3. Джалагания/ і готель "Дружба" у Ялті /арх. Н. Василевський, Ю. Степанчук, инж. Н. Канчели/.

Найбільші складності для функціонального структурування композиції представляють багатоповерхові житлові будинки з їхній аморфної мілкоячейною об'ємно-планувальною структурою. До нечисленних вдалих прикладів функціонального структурування таких об'єктів відноситься житловий будинок, побудований на початку 1970-х рр. на Біговій вулиці в Москві /арх. А. Меерсон і Е. Подільська/. Його композицію організують дві овальних у плані вежі незадимляємих сходових кліток, з'єднаних з основним обсягом будинку перехідними балконами, і придающих усьому спорудженню великий архітектурний масштаб.

Програмним об'єктом, композиція якого підлегла ідеям функціонального структуралізму і метаболізму став будинок Центра комунікацій префектури Ямагучи в м. Кофу, побудоване по проекті арх. К. Танге в 1962-1967 р. Основу композиції складає група стовбурів-веж, на які обперті монолітні могутні залізобетонні платформи перекриттів. Всередині веж вкладені вертикальні комунікації, а вільний простір між перекриттями частково забудовано, частково залишено вільним і може бути забудоване в міру виникнення експлуатаційної необхідності. Таким чином, архітектурна композиція будинку не стабільна в часі, залишаючись композиційно і конструктивно структурованою.

Технічно обґрунтованою передумовою до конструктвному структурування форми багатоповерхових житлових будинків і офісів послужило впровадження нових конструкцій і конструктивних систем - об'ємно-блокового домобудівництва і стовбурних систем. Конструкції обємно-просторових блоків-кімнат були винайдені і досліджені на початку 1950-х рр. у СРСР, а в 1958 р. почате будівництво об'ємно-блокових будинків. Ця будівельна система має явний художній потенціал для формування брутальних структуралистичних композицій шляхом взаємного розвороту блоків у просторі, їхні консолірування й інших, органічних для системи прийомів. Однак, у зв'язку з тим, що об'ємні блоки впроваджувалися переважно в масове житлове будівництво, такі композиційні прийоми використовувалися вкрай рідко /наприклад, у 12-поверховому будинку в Краснодарі, побудованому по проекті арх. П. Бронникова/ через їхню відносну неекономічність.

Проектування великих суспільних будинків

Найбільше яскраво архітектурний потенціал об'ємно-блокової системи був продемонстрований у виставочному житловому будинку "Habitat - 67" на міжнародній виставці Експо - 67 у Канаді /арх. М. Сафди/ і ствольно-обємно-блочном багатоповерховому будинку "Накагін" у Токіо /1972 р./ арх. К. Куракава.

Конструктивний структуралізм рішень багатоповерхових будинку консольно-стовбурної системи /з могутньою просторовою конструкцією консолі в нижній зоні стовбура/ знайшов органічне втілення в проектах молодіжного комплексу під Туапсе й адміністративного будинку в Тольятті арх. А. Белоконя, офісу фірми Оливетті у Франкфурті-на-Майне /арх. Э. Айерман/, офісу фірми BMW у Мюнхені /з тектоничною несучою системою з чотирьох монолітних стовбурів/.

Однак, найбільш плідною областю конструктивного структуралізму стало проектування великих суспільних будинків з більшпролітним просторовими покриттями /переважно залізобетонними/ зальних приміщень. Особливо яскраво конструктивний структуралізм проявився з кінця 1940-х по 1960-і рр. Самі цікаві добутки структуралізму цього років належать італійцеві П.- Л. Нерви і французові Р. Саржеру. Нерви і Саржер /перший - по базовому утворенню інженер, другий - архітектор/ створили видатні спорудження, скомпоновані з застосуванням тонкостінних залізобетонних оболонок, куполів і складок. Хоча такі конструкції набули застосування в будівництві вже в 20-і рр., але справжню виразність, не тільки в якості конструктивної, але й архітектурної форми, вони одержали у творчості названих майстрів.

З їхньою діяльністю зв'язане створення образів сучасних спортивних, виставочних, торговельних, транспортних споруджень, скомпонованих на основі гармонізованої форми конструкції більшпролітного покриття. Найбільш відомі в цьому ряді такі добутки Нерви, як Малий олімпійський палац /палаццетто делла спорт/ у Римі, головний виставочний зал і Палац праці в Туріні, у творчості Саржера - критий ринок у Ройані і собор в Алжирі. Навіть широко тиражований образ видовищно-спортивного спорудження - "сочевиця" або "літаюча тарілка" /будинку цирків у Сочі, Казані й ін. містах/, у яких нижня оболонка - чаша, що несе трибуни глядацьких місць, а верхня - положистий купол покриття, веде своє походження від спортивних споруджень Р.Саржера.

Роботами П.- Л. Нерви, що стали класичними прикладами комплексного рішення технічних і естетичних задач при рішенні несущих конструкцій, є корпус конференц-залів у комплексі споруджень ЮНЕСКО в Парижі /1958 г/и Малий палац спорту в Римі /арх. А. Вителлоцци/ побудований до Олімпійських ігор у 1957 р.

У композиції будинку конференц-залів вирішальна роль належить двопрогінній складчастій залізобетонній рамі просторової конструкції, що утворить несучі зовнішні стіни і покриття залів. У такий спосіб складчаста рама, сполучаючи функції несущої і конструкції будинку, що обгороджує, формує об'ємну композицію будинку і його інтер'єри. Хоча вчасно будівництва комплексу ЮНЕСКО складчасті конструкції були добре вивчені і застосовувалися не один десяток років, вони залишалися невільні від ряду архітектурно-композиційних недоліків: форма складок сугубо тверда і геометрична, а їхній масштаб, що звичайно збігається з масштабом обємної форми будинків, в інтер'єрах -випадає з масштабу, виявляється зайво великим. Нерви переборов ці недоліки, застосувавши несучу конструкцію у виді двопрогінної рами з монолітною діафрагмою твердості. Діафрагма твердості, що розташовується з боку стиснутого перетину складки, змінює своє розташування дзеркально стосовно епюрі моментів у рамі. Завдяки цьому Нерви одержав передбачений їм композиційний ефект. Діафрагма, завдяки її перемінному положенню дозволила у великому конференц-залі змінювати глибину складок, одержувати живу світлотінь.

У малому залі, розміщеному в меншому прольоті рами, стиснута зона конструкції покриття цілком проходить по його нижній зоні. Відповідно в інтер'єрі малого залу, масштабові якого розміри складок не відповідають, вони не виявлені, але криволінійна поверхня діафрагми, що утворить потовк залу, додає індивідуальний характер його інтер'єрові. Таким чином, що склалося до 50-м рр. віртуозне володіння новою конструктивною формою, дозволило видатному інженерові вирішити чисто композиційні задачі, використовуючи нові виразні засоби.

Малий палац спорту - круглий в плані будинок з центральною ареною і кільцевим розташуванням глядацьких трибун на двох тисяч місць. Зал перекритий положистим тонкостінним ребристим залізобетонним куполом прольотом 59,2 м зі стрілою підйому в 1/8 прольоту. Сборномонолітний купол обпертий на 36 похилих Ч - образних опор, що передають вертикальне навантаження і розпір від купола на попередньо напружене залізобетонне фундаментне кільце.

В інтер'єрі залу очолює кесонована поверхня купола. Ромбічні і трикутні кесони утворені системою криволінійних ребер, що йдуть до опори з перемінним ритмом, що забезпечує збільшення розмірів кесонів до опори, де ребра /по чотирьох/ збираються в пучки, звільняючи простір для пристрою прорізів бічного освітлення залу. У вершині купола улаштований обрамлений кільцевим ребром проріз для верхнього світла. Сборномонолітна конструкція купола складається з заздалегідь відформованих тонкостінних, що мають просторову форму армоцементних шкарлуп і основного монолітного шару залізобетону. Армоцементні шкарлупи виконують і роль опалубки монолітного шару, що залишається, купола і працюють з ним спільно, будучи зв'язаними з ним численними арматурними випусками. Завдяки застосуванню армоцементних шкарлуп Нерви удалося вирішити ряд інженерних задач /спрощення будівельних робіт, зменшення витрати конструктивних матеріалів і ін./, одержати вишуканий малюнок і тонке профілювання кесонів.

Не менш виразний і зовнішній вигляд Палаццетто. Ця виразність досягнута Нерви за рахунок відступу від сформованих рішень композиції будинків з купольним покриттям. Звичайно розпір купола передають на кільцеву балку, обперту на ряд розташованих по зовнішньому периметрі стійок, що сприймають вертикальне навантаження від покриття. При цьому зовнішні стіни, що звільнилися від навантаження з покриття проектують не несучими, і найчастіше у виді скляного вітража, форма якого досить тривіальна і маловиразна. Нерви пішов від цієї традиції, помістивши опорне кільце нижче рівня землі, і зв'язавши купол з опорним кільцем похилими Годобразними опорами. Завдяки цьому прийомові композиція Палаццетто придбала тектонічність і індивідуальність. Завдяки виносові на фасад похилих опор, невиразний скляний вітраж зовнішніх стін пішов у глибоку тінь за цими опорами.

Близький Палаццетто архітектурний образ був створений Р. Саржером у 1955 р. при проектуванні /разом з арх. Л. Симоном і А. Морриссо/ будинку критого ринку в Ройані /Франція/. Круглий в плані будинок ринку діаметром 50 м. покрито хвилястим положистим куполом з 13 сполучених залізобетонних оболонок параболоидного типу, обпертих по зовнішньому контурі на розташовані кроком 12 м 13 низьких опор, зв'язаних фундаментним кільцем. Зовнішні краї оболонок утворять великий консольний звис над скляними зовнішніми стінами, створюючи красиву світлотінь і частково сонцезахисну фасадів. Як і в Палаццетто у вершині купола улаштований ліхтар верхнього світла. На додаток до цьому уздовж подовжній осі кожної з тринадцяти оболонок передбачені довгі щілинні светлопройоми. Ринкові в Ройані властивий винятково цілісний зовнішній образ і гармонічний інтер'єр, досягнуті творчим підходом до конструктивного структурування композиції.

Та обставина, що грань між можливістю досягти гармонії при органічному застосуванні нової конструкції або зазнати невдачі /при обліку якого-небудь одного фактора/, доводить проект Р. Саржера /з арх. Сабийот і Гароде/ критого ринку для Нантерра. Саржера потягнула технічна ідея скомпонувати з параболоїдних оболонок двоякої кривизни /аналогічних застосованим у Ройане/ не купольне, а кільцеве спорудження з круглим невеликим атріумом. Це дозволило збільшити діаметр спорудження до 80 м, розташувати опори 16 складове покриття оболонок по периметрі внутрішнього двору, з'єднавши їх фундаментним кільцем, консолировать оболонки /винос консолі 25 м/и підвісити до їх фасадного краю каркас вітража зовнішніх скляних стін. У зв'язку з перемінною кривизною оболонок до фасадної поверхні вони підходять плоским краєм. Тому зовнішній вигляд будинку ринку одержав банальну форму скляного циліндра з плоским залізобетонним карнизом, а багата пластична форма покриття залишилася композиційно не затребуваною. Таким чином, вирішуючи безсумнівно цікаву технічну задачу, автори проекту програли в композиції

Комбінації просторових конструкцій в одному об'єкті

Поряд з композиціями, заснованими на тектонічній інтерпретації єдиної конструктивної форми /положистий ребристий або хвилястий куполи, складок або ін./ структуралізмові властиві так само рішення, засновані на комбінації в одному об'єкті декількох типів новітніх просторових конструкцій.

Класичним прикладом такої композиції може служити будинок критого спортивного залу в м. Сидзуока /Японія/, побудованого в 1956 - 1957 р. по проекті арх. К. Танге, К. Коцуки,М. Есіока, инж. Е. Цубой. У будинку зовнішні стіни виконані з залізобетонних складок з перемінною глибиною перетину і висотою, що несуть просторовий залізобетонний опорний контур покриття у формі гіперболічного параболоїда. А в критій спортивній арені в Такамацу тих же авторів основою архітектурної форми стала пластична залізобетонна конструкція просторового опорного контуру висячого покриття видовищно-спортивного залу і не менш могутні опорні пілони.

Не менш цікава і виразна композиція собору в Ройані /арх. Г. Жилле, инж. Б. Лафай і Р. Саржер, побудованого в 1954 - 1956 р.

Овальний у плані собор має стіни з окремих залізобетонних складок і просторове покриття висячою залізобетонною оболонкою. Відповідаючи традиціям французької готики, це сугубо сучасний будинок вирішений дуже високим: стіни мають перемінну висоту від 36 до 65 м. Стійкість стін забезпечена їхньою конструкцією з одиночних складок трикутного перетину глибиною 2,2 м при товщині всего 12 см. Одиночне розміщення складок передбачене з метою пристрою між ними традиційних кольорових вітражів. Спільна робота складок забезпечена зв'язками в трьох рівнях по їхній висоті: у нижній зоні - своєрідною конструкцією, аналогічної по статичній ролі готичним контрфорсам, у верхній третині - зовнішньою галереєю, поверху-просторовим опорним контуром висячої оболонки покриття. Образ будинку -виразна інтерпретація традиційної теми католицького храму, емоційний вплив якого досягнуто методами конструктивного структуралізму без яких- або додаткових декоративних засобів і прийомів.

По ті ж шляхи комбінації в храмовому будинку сучасних просторових конструкцій і побудови архітектурного образа на базі виразності їхніх форм пішли арх. П. Эбре, Ж. Ле Кутер і инж. Р. Саржер у проекті собору в м. Алжиру /1956 г/. У композиції храму очолює центральна вежа висотою 35 м з поверхнею гиперболоида обертання, оточена більш низькими стінами з залізобетонних складок. У проекті собору авторам удалося опоетизувати і додати нове звучання звичним оку, що стало вже, як чисто технологічне явище, силу гіперболоїда обертання.

На рубежі 1960-1970-х рр. сформувалася своєрідна галузь структуралізму, що одержала найменування стилю великого бізнесу /big busness style/, що реалізувалася переважно в проектах висотних офісів найбільших фірм і корпорацій. Архітектурна композиція цих об'єктів побудована головним чином на естетиці новітніх конструктивних систем таких будинків, що активно впроваджувалися в будівництво саме в ці роки. Естетика оболочково-каркасної системи одержала естетичну трактовку в будинках Світового торгового центра в Нью-Йорку і Транс-Америка в Сан-Франциско, каркасно-ствольнопідвісній - в офісі фірми БМВ - у Мюнхені, стовбурної - в офісі "Лицарів Колумба" у Нью-Йорку, а оболочково-діафрагмової - в офісі Серс і Робак у Чикаго. Відмінною рисою цих композицій є тектоничність, стриманість і лаконічність, використання найбільш сучасних і зроблених оздоблювальних і конструктивних матеріалів. У проектах цих будинків, мабуть, вперше в практиці будівництва хмарочосів приділена велика увага не тільки їхньому вінчанню, але і компонуванню вхідної зони часто з організацією представницької упорядженої невеликої площадки /плази/ перед будинком, прикрашеним декоративною скульптурою.

---

Маклакова Т.Г.

 

Великий енциклопедичний словник образотворчого мистецтва

 

Перейти до перегляду наступного стилю: Техно Перелік усіх стилів Ще почитати про стилі СтройДизайн виконує: дизайн квартири, ландшафтний дизайн, ремонт квартири, дизайн кухні, дизайн інтер'єру, будівництво будинків